Технологія та освіта

Що найспоконвічніше, найважливіше для нашої майстерні?

Це мольберт. Мольберт, на якому полотно, папір, картон – те, на чому малюють або пишуть фарбами. На мольберт частково схожий і пюпітр, і креслярська дошка, кульман, взагалі якийсь пристрій, яке абсолютно необхідно для проектування, для фіксації і розробки задуму того, що ми хочемо зробити в якомусь матеріалі. Але поки що далі цю тему і лінію саме цього предмета ми розвивати не будемо, а приймемо для всіх нас як завдання: продовжувати думати в даному напрямку і записувати собі в зошит які спадають на думку міркування, якими ми потім обміняємося. А зараз звернемося ось до чого.

Ми вже перерахували ті вимоги, які ми пред’являємо до нашого учня, до тим властивостям і якостям, якими він, імовірно, повинен мати в кінці проходження ним нашого курсу. Він або вона повинні бути старанними, гідними, ввічливими, вести себе пристойно і з гідністю, бути творчим, наділеним фантазією і т.д.

Тепер же питання дуже грубе і приземлене: як обладнати те місце, де ми маємо формувати у нього або в неї перераховані якості, розумові, інтелектуальні та фізичні здібності під час занять технологією?

Чи краще це нам робити в абсолютно пустому місці, де учень буде гол, як сокіл, або ж у місці, де буде зібрано взагалі все, що можна зібрати в одній кімнаті, або навіть цілому шкільній будівлі? Чи повинен наш учень бути зануреним при цьому в блаженство байдикування, в якусь нірвану? Або ж, навпаки: він повинен бути весь час чимось завантажений?

У недалекому минулому багато керівники радянських підприємств, та й шкіл теж, найбільше були стурбовані тим, що люди, їм підпорядковані, залишаються не завантаженими, і тому направляли всі свої сили на пошук того, чим би цих людей можна було б завантажити. Неважливо чим, аби вони були завантажені.

Що ми з вами маємо на увазі під такою завантаженням? Для нас немає сумніву, що учень повинен знаходити у завантаженні сенс, і щоб цей сенс мала для нього позитивну цінність. Тобто привертав би до себе, а не відштовхував.