Нагадаю, що в сьогоднішньому шкільному (а зараз і в нашому з вами) навчанні передбачено два рівня знань та умінь: обов’язковий і факультативний. Обов’язковий припускає те, що ви повинні придбати: суму педагогічних знань і умінь викладати вашим учням то й так, що і як наказано базисним планом і затвердженою програмою. Там докладно визначені цілі, зміст, і методика ; так само як і додаткові приписи, що повідомляються викладачеві при проходженні чергового курсу підвищення кваліфікації, перепідготовки та інше. Все це вам, безсумнівно, буде учинений при подальшому проходженні трирічного курсу. (Зауважу, що і на обов’язковому рівні можна розрізнити два види активності викладача: строго детермінованих діяльність за стандартною методикою і самостійний, якщо хочете – творчий – спрямований пошук нових підходів і засобів до досягнення обов’язкових цілей, але про це якось пізніше).

Факультативний рівень припускає те, що ви можете отримати (навіть у праві вимагати) при проходженні даного навчального курсу понад обов’язкового мінімуму – якщо того захочете. Інакше кажучи, він передбачений на той випадок, коли у вас є здатність (і бажання) займатися з вашими учнями чимось більшим, ніж те, що вам наказано затвердженими цілями, змістом і методом. Займатися з ними тем і так, що і як ви самі вважаєте правильним і необхідним у межах якихось загальних рамок.

Наскільки мені відомо, “стеля” компетентності та посадових обов’язків спеціаліста з викладання технології з елементами підприємництва в загальноосвітній школі ніким поки в точності не визначений. Так що я ризикну змалювати моє власне бачення цієї стелі – нітрохи, однак, не вимагаючи від вас беззастережного зі мною згоди. Я навіть буду дуже радий почути у відповідь будь-які ваші критичні зауваження, заперечення та контр-пропозиції. Адже саме така реакція є одним з характерних ознак фахівця високого рівня.

Разом з тим відомо, що на рішення обрати для себе обов’язковий чи факультативний рівень підготовки завжди впливають якісь особисті обставини, прагнення і домагання. Дозвольте тому розповісти вам коротеньку притчу, де дуже образно і ємко дається базова типологія тих мотивів, за якими людина займається своєю справою (у тому числі – навчається) з більшою або меншою охотою, старанням і захопленістю.